I want to share my Ukrainian translation of the poem“The Little Land” by R.L. Stevenson.
Маленький край
Коли сиджу удома в самоті
Та дуже втомлююсь від цього,
Зімкну лиш очі на хвилину я сумні
Й думками вже лечу крізь небо
довго-довго…
Тікаю я щодуху в далечінь,
До краю гри, що ген на видноколі,
До тієї казкової землі,
Де люди всі малі, мов зерна в полі,
Де шати конюшини - мов дерева,
Й калюжа від дощу - безкрає море,
Опале листя - це уже галера,
Що поневолює давно широкі води.
Ромашка височіє одиноко,
Видніється крізь трави ствердно,
Джміль загуде, порушить спокій
ненароком
І далі полетить в безхмарне небо.
Я можу плентатись, а можу й мчатися,
Мов зачарований, по всьому лісі,
Угледіти комах чи павучка завзятого,
Мурашок, що крокують на узліссі
Та по зеленій протоптаній стежині
Пакунки для дітей своїх несуть.
Між щавлем, де сонечка неспинні,
Я можу сидіти, аби лиш не заснуть.
А можу й лазити по зрошеній траві
Чи стежити за ластівками в небі,
Допоки сонце за крайнебо не зайде,
Не дослухаючись моїм потребам.
По лісі, мов у задзеркаллі, я біжу
До милої ромашки й мух у полі.
Малий на хвильку у калюжі зупинюсь,
Своє зображення побачу мимоволі.
Я б з радістю роздав усім буклети
Про загадковий край, де я стою,
Та зараз сяду в човен з очерету
Й за обрій по безкраїм морі попливу.
На березі лежать малі істоти,
Вдивляються своїми милими очима
Як я пливу з сюрпризом у широти.
Одні із них - зелені, мов лицарі
долини,
А в деяких помітні всі відтінки:
Темно-червоний, золотий, блакитний…
Одні із них, як стриж, що з’явиться
нізвідки,
Але із вигляду усі вони грайливі.
А як розплющив очі
вмить,
Побачив в домі всі
буденні речі:
Високі стіни та
підлогу, що блищить,
Звичайні тумбочки
та дерев’яні двері,
Людей великих, вмостившись у кріслі,
Які латають всі
дірки витками,
Та в думці пагорб,
на який я міг залізти,
Щоб говорити
нісенітниці роками.
О лишенько! Та я
міг бути
І мореплавцем у
широкім морі,
І альпіністом по
деревах в полі,
А зараз повернувсь дрімайлом
І спати мушу йти негайно.
Немає коментарів:
Дописати коментар